Зал святково прикрашений вітами берези, липи, клена, ясена. Підлога встелена лепехою.
Виходять дві дівчини у вікнах з польових і лісових квітів та у вишитих сорочках
Перша дівчина: Добрий день, люди добрі! Вітаємо вас з літом і зеленими святами!
Друга дівчина: Сьогодні весна передає літу своє зелене вбрання. Просимо, гості дорогі, до нашого гурту та вшануємо разом красу рідної землі!
Перша дівчина: В далеку давнину люди вірили в Сонце, Зиму, Літо, Вітер як у живі істоти. Наші пращури вірили і в магічну силу і молитвами, діями-ритуалами намагалися забезпечити собі добробут, щедрий урожай.
Дівчата, здіймаючи руки до сонця, примовляють:
Друга дівчина: Сонце ясне, сонце праведне, святі наші діди, духи лісів, вод і полів, зустрічаємо вас, вітаємо з літом і запрошуємо!
Перша дівчина: Зорі красні, місяцю ясний, вітре буйний, дощу рясний, шануємо вас і запрошуємо!
На сцену виходить фольклорний гурт і співає:
Ой Трійця, Трійця, Пресвята Богородиця,
Посіяла льон, льон, да нехай зародиться.
Нехай зародиться да до меї одиниці.
Посіяла льон, льон при холодній росі,
Нехай зародиться та для меї жовтокоси.
Посіяла льон, льон при зеленій діброві,
Нехай зародиться та й для меї чорноброви.
Друга дівчина: Зелені свята називаються Русальною, Клечальною чи Гряною неділею. В основі Зелених свят культ зелені. В ці дні оселі клечали гілками, квітами, зіллям. Дівчата й хлопці водили по селу Куста – прикрашену зіллям та квітами дівчину, співали господарям пісні, бажали їм здоров’я, багатства у домі.
З веселим гомоном та піснями виходять юнаки та дівчата, несуть у руках дві березки та пучки пахучої зелені
Квітом зеленим від краю до краю,
Повниться рідна земля навкруги,
Щедрий дарунок від диво-розмаю,
Вам посилають земля та луги.
Застигли в чеканні біленькі оселі,
Садок чепурненький на хвильку затих,
Пробуджують тишу пташинії трелі,
Новим поколінням з-під затишних стріх.
При вході до хати красу білокору,
Господар запросить на рідний поріг,
Гостинно відкриті ворота до двору,
Єднання життєвих тривожних доріг…
Перший парубок: Агов, дівчата! Дивіться, яку красу ми влаштували – любо глянути!
Другий парубок: Тільки парубоцькі руки здатні так заквітчати подвір’я та оселі до Зелених свят.
Третій парубок: Дівчата, може вам допомогти віночки плести. Ви тільки скажіть – ми допоможемо і навчимо!
Дівчата сідають на лавки, дістають зібрані квіти та трави і, починаючи плетіння віночків, співають:
Ой зав’ю вінки да на всі святки,
Ой на всі святки, на всі празники,
Ой рано, рано на всі празники,
А в бору сосна колихалася,
Дочка батенька дожидається:
«Ой мій батеньку, мій голубочку,
Ти прибудь сюди хоч на літочко,
В мене в тину під воротьми
Синє море розливається,
Пани й гетьмани ізбігалися,
Сьому диву дивувалися».
Перший парубок: Еге ж, було тут чого дивуватися! Тут не тільки пани та гетьмани позбігаються, коли довідаються, що наші дівки такі пісні знають, та ще й можливо, вінки зав’ють.
Другий парубок: А чого ж не зав’ємо! То не велика наука. Потрібно тільки знати, яке зілля добирати!
Третій парубок: Ага! В тім то й справа…
Дівчата на доказ своєї обізнаності вибирають з пучків зелені потрібні трави та квіти, називають їх:
– Віночок плетуть з васильку,
Конвалії рути та м’яти.
– Конуперу та чебрецю –
І все це потрібно зібрати.
– З любистку – щоб любою буть,
На спогад – плетуть з незабудок.
– Татарське зілля – на путь.
Шанують полин навіть люди…
– А для чого у вінках потрібне оте гірке зілля?
– Для того і потрібне те гірке зілля, щоб доля не була гіркою. То єдиний порятунок від русалок…
Дівчата з готовими сплетеними вінками підходять до поставлених беріз, вішають на їхнє гілля вінки. Вінки залишаються на березах, а дівчата з хлопцями продовжують свято, водячи хоровод навкруг берізок:
Вишні-черешні розвиваються,
Синьо-озеро розливається,
Ясне озеро усміхається,
Жито силоньки набирається,
Через тин вишня похилилася,
Подруженьки посварилися.
– Як же можна сваритися в переддень такого славного свята? Сьогоднішній день повинен помирити всіх!
Перший парубок: Адже сьогодні ми квітчаємо свої оселі клечанням, а в ньому, як відомо, мають знайти собі затишок душі наших померлих предків.
Дівчина: А коли між ними пануватиме незгода, то предки не захистять нас від неприємностей.
Перший парубок: Так, так! Саме о цій порі зацвітає зелене жито і допомогти зберегти його від негоди нам допоможуть душі померлих, котрі постійно бережуть оселі своїх нащадків.
Другий парубок: Чули, дівчата? Всі ви повинні гарно та люб’язно ставитися до ближнього. А на цьому кожна з вас повинна поцілувати мене ніжним поцілунком…
Дівчата з жартами та криком розбігаються від настирливого парубка
Перша дівчина: А чого ж це ти, парубче, та й до однієї дівчини пристав? Чи тобі дівчат мало?
Парубок: Вона для мене наймиліша і найголовніша на світі!
Друга дівчина: Почекай, порядку не знаєш. Наші дівчата нарешті дійшли злагоди, помирилися. Але на цьому їхні обов’язки не закінчуються.
Парубок: Тепер потрібно визначити старшу. Хай всі дівчата зв’яжуть свої хустки та й підкинуть угору. Чия хустка підніметься вище – та і буде старшою.
Дівчата веселі, з жартами скручують хустки, підкидають угору, визначають старшу. Здебільшого старшою стає та дівчина, що вища всіх на зріст
Перший парубок: А тепер нашим дівчатам доведеться виконувати ще одну святкову місію.
Другий парубок: Зачекай. А чи не забагато обов’язків для дівчат? Може щось і парубки взяли б на свої плечі?
Третій парубок: Звичаїв не знаєш. Свято у нас яке? Зелене. Вся природа квітує, аж дзвенить.
Четвертий парубок: Якщо і порівнювати її з кимось, то тільки з молодою та гарною дівчиною Зрозумів?
П’ятий парубок: Зрозумів. Отже старшій водити «Куста».
Хлопці та дівчата зв’язують заготовлену, але ще не використану на клечання зелень, у суцільний зелений костюм, в’ють вінки, одягають вибрану дівчину так, щоб вона була з ніг до голови уквітчана зеленню. При цьому співають пісню:
Ой ми були у великому лісі,
Нарядили Куста із зеленого клену.
Ваша хата стоїть при дорозі
Нарядили Куста да з білої берези.
А в нашого Куста ручки, ніжки,
Треба йому панчішки, черевички,
Поведемо Куста від хати до хати,
Щоб були на Стублі усі люди багаті.
Під час пісні дівчину повністю вдягають у зелений костюм і всі присутні готові до походу. Хлопці урочисто промовляють:
Хай повняться житом засіки
Сьогодні і завжди й повіки.
Хай щедра Земля гарно родить,
Дарує нам щастя і вроду.
Вітайте «Куста» як святиню,
Приймайте із радістю нині,
Він вас збереже від негоди,
Колоссям всміхнуться вам сходи.
Юрба молоді з піснями вирушає по селу, заходить у двори, вітає господарів, зичить успіху, бажає гарного врожаю. Дівчина в одязі «Куста» при зустрічі господарів двору низенько вклоняється та співає:
Ой у цьому домі
Господиня хороша,
Не пошкодувала,
Дати Кустові грошей.
У багатім домі
Пан-господар багатий,
Буде злото-зерно,
Засік засипати.
Господарі зустрічають дівчат та хлопців біля воріт, перепиняють, просять заходити до двору, поспівати кустових пісень.
Ой ми були у великому лісі,
Нарядили Куста із зеленого клену.
Ваша хата стоїть при дорозі,
Нарядили Куста да з білої берези.
(Далі викликають господиню)
Зацвіла у городі рожа,
В цьому домі господиня хороша,
Не пошкодуй дати Кустові грошей.
Просим, пані, наш Куст надарити,
А свій дім звеселити!
В останньому домі дівчата і хлопці речитативом проказують:
Тройця, Тройця, Пресвятая Богородиця,
Посіємо жито, нехай зародиться.
Посіємо жито, посієм пшеницю,
Зароди, Боже, всяку пашницю.
Тройця, Тройця, Пресвятая Богородиця,
Посіємо жито, нехай зародиться,
І густе і волосистеє,
Ще й до того і ядристеє.
Потім всі йдуть на галявину, підходять до берізок, на яких віночки, беруть їх і починають розвивати, зелен-квітом встеляють долівку, дарують хлопцям та усім присутнім, вітають зі святом. Хлопці та дівчата урочисто вишиковуються біля заквітчаних берізок, звертаються до глядачів:
Зелен-квіт тільки щастя приносить,
У ранкових промінчиках-росах.
Корінням вростає у щедру землицю,
Дарує приємну усмішку обличчям.
У славного роду достойні закони –
Приємно бувати в традицій полоні.
Пісні прабабусь розкриляються знову,
Звучить віковічне та мудреє слово.
Нуртує природа, а ми її діти,
Від крони історії тягнуться віти.
І паростки в серці зростають миттєво,
Продовжують вічне природнеє древо.
Не треба гадати про наше майбутнє,
Як є покоління сучасників путнє:
Хто грубо не топче традицій батьків,
Тому і таланить на віки віків.
А темнії сили на нашій дорозі
Пошкодити поступу просто не в змозі.
Русалок ворожок та злих чаклунів
Відправимо піснею з наших ланів.
На галявину виходять дівчата з маленькою дівчинкою. Вона звертається до дорослих: «А чому свято називається «Русальна неділя»? Хто такі Русалки?»
– В давні часи вірили люди, що живуть в лісах, озерах, полях дивні істоти русалки, дуже гарні дівчата, стрункі, русокосі. Коли сонечко починає по-літньому пригрівати настає Русалчин Великдень. З’являються вони серед людей, гойдаються на гілках дерев, співають чи бігають по зеленому житу. Краще не зустрічатися з русалками, бо вони можуть залоскотати до смерті.
Дівчата (співають):
Проводили русалочки, проводили
Щоб вони до нас не ходили,
Да нашого житечка не ломили,
Да наших дівчат не ловили.
Ой проведу я русалочку до броду,
А сама повернуся додому.
Ідіть, русалочки, ідіте,
Та нашого житечка не ломіте,
Бо наше житечко в колосочку,
А наші дівочки у віночку.
Щастя вам та здоров’я на многії літа!
Звучать українські народні пісні, виконуються танці, проводяться народні ігри, конкурси.
Автор сценарію Віталій КЛІМЧУК
Коментувати