Чому так серце крає біль?
Чому так сумно на душі?
І я, дивлюсь кудись у далечінь
Де зараз ти
Чому тебе нема зі мною?
Чомусь сказати я не можу
Що сильно так тебе кохаю
І відстань та, що зараз є між нами
Журбою,смутком в серці заляга
Я вірю, настане день
Коли скажу тобі - кохаю
І скажеш ти – коханий мій
Тоді журба не буде серце шматувати
Душа заквітне оживе.
Я візьму собі подушку,
покладу її під вушко,
буду ніжно спати,
уві сні Тебе чекати.
Надобраніч сірий котик, я цілую Тебе в ротик!
Привіт мій сонячний зайчику, красивий неначе квітка золотиста яка виросла серед каменю на високій горі серед туманів,
Загадкова неначе русалка у променях місячного сяйва.
Немов казкова чарівниця ти мене причарувала,
І буревій емоцій подарувала
Таких красивих і чудових,
мені не підконтрольних.
Загляну я тобі у серце
І скажу "люблю",
Щоб завжди ми були разом
В райському життю!
Будем йти разом по світі,
Щоб не було біди,
Бо один без одного
Ми не зможем йти!!!
Мені наснивсь прекрасний сон, про ту, кохану й незабутню мрію, про ту людину, яку кохав, про ту, яку ніколи не покину. Не знав, як ніч мені прожити, де день пробути теж не знав, та про її одну я думав, та лиш її одну кохав. Однак не знав я що зробити, щоб мене покохала та, через яку не міг і дня прожити і без якої в серці пустота. Надумав ключ до неї підібрати, щоб можна було серце розтопить і щоб з собою серце те забрати, і щоб те серце завжди при собі носить. Бо полюбив я, покохав. А ДЕ Ж БУЛО ЇЇ КОХАННЯ? На нього я так довго ждав- не мала лиш вона бажання. Не розумію я, що то із нею, чи, може, що в мені не так? Побачив у дівчини фею, а я для неї - лиш простак. Як не старавсь її скорити - нічого не допомогло, не зміг те серце розтопити, щоб воно і моїм було. Що ж, як не хоче буть зі мною, то хай відмовить враз мені, як у моїм не пощастило - хай пощастить в її житті. І зла не маю я на неї, хоч болю мені завдала, в лиш гадаю ось цій феї, щоб хоч вона щасливою була!
Я перестану тебе кохати, лише тоді, як сліпий художник намалює звук падіння троянди на кришталеву підлогу замку, якого не існує
Мені легко тебе кохати
Ніколи не хочу тебе забувати
Твій номер застиг в голові
Пиши частіше, Кіцюня мені! Ти мене ще не забув?
Пробач за те,що я змовчала.За те,що плакала в душі.Пробач мені,що я кохала,за те,що вірила тобі.Пробач за те,що я любила за те,що мрією жила.Пробач мені,що незуміла тебе забути,як вона.Пробач за те,що довіряла,за те,що мучилась не раз.Пробач мені,що не сказала,що я кохаю довгий час.Пробач за те,що я сумую,за те,що в серці бережу.Пробач мені,що гірко плачу.Пробач за те,що я люблю.
Такий хороший, милий, не приступний.
У день сумний, нахмурений, сердитий.
У вечері ж цікавий і відкритий.
Ти той про кого думаю й про кого мрію.
І той, кого боюся й від кого шаленію!